Abstract
<jats:p>Низька прихильність до антигіпертензивної терапії залишається однією з ключових причин недостатнього контролю артеріального тиску та зростання серцево-судинних ризиків. У сучасних підходах прихильність розглядають як багатовимірний феномен, що включає ініціацію, реалізацію та персистентність прийому ліків, і є чутливим до психологічних, когнітивних та поведінкових чинників [1; 4]. Симптоми розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) у дорослих, насамперед неуважність та порушення виконавчих функцій (планування, самоконтроль, робоча пам’ять), теоретично можуть сприяти неумисній неадгерентності (забування, порушення режиму, помилки таймінгу) та зниженню здатності підтримувати довготривалу медикаментозну рутину [5; 6]. Дані з інших хронічних станів демонструють асоціацію РДУГ із гіршою прихильністю до терапії та відвідуваності медичних візитів [8], а також систематичні огляди вказують на проблеми з дотриманням режиму лікування у дорослих із РДУГ [7]. Метою цієї роботи є представити концептуальну модель та дизайн дослідження, спрямованого на оцінку прогностичної ролі РДУГ-симптомів щодо прихильності до антигіпертензивної терапії у пацієнтів із гіпертонічною хворобою І–ІІ стадії, з урахуванням потенційних конфаундерів (тривога/депресія, когнітивний статус, поліфармація). Запропонований підхід передбачає скринінг РДУГ за допомогою ASRS v1.1 та оцінку прихильності валідизованими інструментами для гіпертензії (Hill-Bone Scale) із подальшим багатофакторним аналізом. Практичне значення полягає у можливості персоналізації психологічної реабілітації при гіпертензії через раннє виявлення пацієнтів із «ризиковим» когнітивно-поведінковим профілем та добір інтервенцій, що підтримують саморегуляцію та формування звичок прийому препаратів.</jats:p>