Abstract
<jats:p>У статті проаналізовано трансформацію дизайнерської практики у 1990–2000-х роках крізь призму цифрового повороту, розвитку інтерфейсів та формування UX-підходу. Розглянуто соціокультурні й технологічні передумови переходу від матеріально орієнтованого дизайну до проєктування цифрових середовищ і взаємодій. Особливу увагу приділено становленню графічних інтерфейсів користувача як нового дизайнерського об’єкта, еволюції вебдизайну та процесам стандартизації інтерфейсних рішень. Обґрунтовано, що народження UX-підходу стало відповіддю на обмеженість суто функціонального розуміння юзабіліті та спричинило інтеграцію досліджень користувачів, дизайну взаємодії та оцінки емоційного досвіду. Зроблено висновок, що дизайн 1990–2000-х років заклав методологічні та концептуальні основи сучасного людиноорієнтованого дизайну цифрових продуктів і сервісів.</jats:p>