Abstract
<jats:p>У пропонованій статті здійснено комплексний, системний аналіз феномену громадянської компетентності, який в умовах сьогодення зазнає глибоких онтологічних трансформацій під впливом правового режиму воєнного стану та тривалої збройної агресії. Актуальність статті детермінована гострою необхідністю концептуального перегляду усталених освітніх парадигм, які традиційно базувалися на ліберально-демократичних процедурах мирного часу, та їх негайної адаптації до жорстких викликів екзистенційної загрози національній державності. На основі критичного аналізу широкого кола вітчизняних та новітніх зарубіжних наукових джерел (2024–2025 рр.) у статті аргументовано тезу про те, що класична трикомпонентна структура компетентності (знання, цінності, діяльність) у своєму традиційному вигляді виявляється недостатньою для забезпечення професійної та особистісної резильєнтності фахівця в умовах гібридної війни. Методологічний апарат дослідження базується на використанні загальнонаукових методів теоретичного аналізу, синтезу, порівняння, а також моделювання педагогічних систем. У результаті проведеного дослідження доведено, що громадянська компетентність в умовах війни трансформується із соціально-педагогічної категорії у фактор національної безпеки та «конституційної стійкості». Автором запропоновано удосконалену чотирьохкомпонентну структуру, що охоплює когнітивно-інформаційну, аксіологічно-мотиваційну, праксеологічну та безпеково-резильєнтну складові. Здійснено детальний, розгорнутий аналіз змістового наповнення безпекового компонента, що включає психологічну стійкість до стрес-факторів війни (резильєнтність), сформовану культуру безпеки, володіння алгоритмами дій у надзвичайних ситуаціях та навичками збереження життя. Зроблено висновок, що імплементація запропонованої моделі в систему професійної підготовки дозволить подолати розрив між декларуванням цінностей та реальною готовністю громадян до захисту держави, що слугуватиме фундаментом для повоєнного відновлення України.</jats:p>