Abstract
<jats:p>Першим кроком на шляху до змін моделей рекрутингової політики сучасного вітчизняного бізнесу має стати стратегія гармонізації НR-менеджменту, яка дозволить зрозуміти та поєднати інтереси усіх або принаймні більшості учасників процесу пошуку, наймання, адаптації, розвитку персоналу та його використання як людського капіталу для досягнення стратегічних цілей компанії. Ефективними засобами такої гармонізації можуть стати мотивація та менторство, однак, особливості їх використання у вітчизняній практиці і у реаліях економіки України, варто продовжувати вивчати і на теоретико-методичному, і на прикладному рівнях. Запропоновано стратегію HR-менеджменту розуміти як систему довгострокових дій управлінського персоналу підприємства, які спрямовані на виконання таких завдань, як прогнозування та планування потреби у робочій силі відповідної кількості та якості, розвиток кадрового ресурсу та його професійного і інтелектуального потенціалу, ефективне використання вмінь і здатностей працівників, їх часу та праці, оцінювання продуктивності роботи персоналу і пошуку резервів для її підвищення. Узагальнено людиноцентровані елементи стратегії гармонізації HR-менеджменту підприємств, такі як індивідуалізована мотивація, добробут працівників, менторство, наставництво, тьюторство, онбординг, баддінг, шедовінг, кадрова політика, дотримання принципів DEI, корпоративне навчання, соціальна відповідальність, балансування робочого і особистого часу, і конкретизовано їх позитивний вплив на бренд роботодавця. Результатами опитування підтверджено важливість бренду роботодавця під час прийняття кандидатом на посаду рішення щодо працевлаштування. Визначено, що потенціал використання мотивації для гармонізації процесів HR-менеджменту криється у її індивідуалізації. Доведено, що менторство також може бути використане як мотиваційний чинник, як для ментора у формі публічного визнання його експертності та досвіду, так і для менті, який безкоштовно отримуватиме професійні поради та підтримку. Менторство у стратегії HRM забезпечує «наступність поколінь» та може використовуватись для збереження інтелектуального потенціалу підприємства у ситуації стрімкої втрати людського капіталу на рівні держави.</jats:p>