Abstract
<jats:p>Стаття присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню концептуальних засад звітності зі сталого розвитку та здійснено критичний аналіз наукового дискурсу щодо теоретичного базису нефінансового звітування, що дозволило систематизувати ключові парадигми, які формують сучасні підходи до корпоративного звітування. Зростання уваги до питань сталого розвитку та корпоративної відповідальності актуалізує необхідність теоретичного обґрунтування концептуальних основ нефінансового звітування. Методологічну основу дослідження становить синтез п'яти фундаментальних теоретичних концепцій. Теорія заінтересованих сторін розглядається як ідентифікація користувачів звітної інформації та структурування інформаційних запитів. Теорія легітимності інтерпретується як пояснювальна модель мотивації компаній до публічного розкриття інформації про відповідність соціальним очікуванням, при цьому виокремлюються три типи організаційної легітимності (прагматична, моральна, когнітивна). Інституційна теорія розкриває механізми стандартизації звітних практик через призму трьох форм ізоморфного тиску. Агентська теорія позиціонується як теоретична база для розуміння звітності як інструменту подолання інформаційної асиметрії. Сигнальна теорія пояснює комунікативну функцію звітності через модель передачі сигналів про ESG-аспекти та сталий розвиток до зовнішніх користувачів. Окрему увагу приділено ролі наративної компоненти як звʼязок між кількісними метриками та якісним сприйняттям. Доведено, що якісна наратизація посилює сигнальну функцію звітності, тоді як грінвошинг-наративи генерують негативні репутаційні ефекти. Систематизація теоретичних концепцій створює підґрунтя для розуміння звітності зі сталого розвитку як багатофункціонального інструменту корпоративної комунікації, що одночасно відповідає на запити різних груп стейкголдерів, забезпечує легітимність діяльності та формує довіру до компанії.</jats:p>