Abstract
<jats:p> Мета статті. Повсякдення учнів Колегії Павла Ґалаґана в Києві досі є одним із найменш досліджених питань в історії цього своєрідного навчального закладу. Створена за ініціативою громадського діяча, просвітника Григорія Павловича Ґалаґана, колегія належала до розряду приватних чоловічих гімназій. Але вона діяла за власним статутом і мала низку засадничих ознак, що помітно вирізняли її з кола інституцій середньої освіти Києва другої половини XIX – початку XX ст. Стаття досліджує одну з важливих проблем життєдіяльності Колегії Павла Ґалаґана – взаємини між учнями колегії, вихідцями з різних соціальних груп. Джерельною базою розвідки є листування між фундатором навчального закладу Григорієм Павловичем Ґалаґаном і одним із кращих його директорів – Іваном Івановичем Ничипоренком. Методологія статті ґрунтується на дискурсивному аналізі окремих листів з цього епістолярного комплексу. Вони розповідають про конкретний випадок з повсякденного життя колегії восени й взимку 1885–1886 рр. Це зіткнення між учнями двох старших класів, до якого долучилися молодші вихованці закладу. Наукова новизна. Контекстуальне вивчення листів, якими обмінювалися І. Ничипоренко й Г. Ґалаґан, свідчить, що конфлікт виник на побутовому рівні, але мав ознаки соціального й світоглядного протистояння. Учасники листування аналізують ідейну сутність і подієвий перебіг цієї суперечки. Висновки. У епістолярному діалозі між засновником і директором колегії унаочнюються не лише побутові деталі події. Автори – представник соціальної еліти й виходець з демократичного прошарку суспільства – висловлюють власні переконання. Їхнє обговорення учнівського конфлікту демонструє спільність поглядів цих людей, їхню солідарність у питаннях освіти й виховання молоді. У такий спосіб розгляд локального епізоду з історії Колегії Павла Ґалаґана дозволяє поглянути на буття цього навчального закладу в освітньо-культурному просторі Києва й ширше – України – модерної доби.</jats:p>