Abstract
<jats:p> Мета статті – дослідити та проаналізувати епістолярний діалог між поетами Миколою Чернявським (1868–1938) та його молодшим колегою Павлом Тичиною. У статті також висвітлено окремі факти життя родини репресованого письменника на основі листа його дружини з фондової колекції П. Тичини (ЦДАЛМ). Епістолярій М. Чернявського, на жаль, мало вцілів, здебільшого розкиданий по різних фондах інших персоналій, однак і в такому стані він є важливим джерелом для розкриття маловідомих сюжетів в біографії митця, допомагає відтворити коло спілкування письменника в останні десятиріччя його життя. Відомо, що М. Чернявський в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. підтримував ділові й дружні стосунки із Сергієм та Петром Єфремовими, Володимиром Дурдуківським, Миколою Зеровим, Павлом Филиповичем, Миколою Хвильовим, редакційною колегією журналу «Червоний шлях» тощо. Листи до П. Тичини не тільки висвітлюють літературну та видавничу взаємодію, але й розкривають внутрішній світ поета, стан його душі, літературні смаки, допомагають зрозуміти оцінку М. Чернявським тих чи інших тогочасних явищ і подій. У статті для систематизації та класифікації листів використано описовий та логічний методи, а також культурно-історичний для з’ясування історичної, політичної, культурної ситуації, відображеної в листуванні. Біографічний метод допоміг реконструювати послідовність та взаємозумовленість подій, про які йдеться в листах, розтлумачити їх зміст та значення в житті Миколи й Софії Чернявських та їх адресата. Новизною роботи є те, що листи Миколи та Софії Чернявських до Павла Тичини подаються цілісним корпусом, супроводжуються примітками й коментарями та розглядаються не тільки в контексті біографії письменника, а й літературного процесу та історичної ситуації др. пол. 20-х – поч. 40-х рр. ХХ ст. Три листи М. Чернявського1, датовані 1925, 1926, 1929 рр., є важливим інформативним джерелом про життя і творчість поета в 20-х рр., про характер його спілкування з П. Тичиною як одним із редакторів журналу «Червоний шлях» і просто як з людиною та митцем. Уперше публікується лист Софії Чернявської до П. Тичини, написаний у 1940 р., який становить історіографічну цінність, бо не тільки увиразнює трагедію митця, який став невинною жертвою сталінських репресій, а й своїм змістом свідчить проти антигуманної сутності тоталітарної системи, яку відчула на собі вдова письменника. Висновки. Попри фрагментарність збереженого листування Миколи Чернявського до Павла Тичини, ці листи (разом із листом Софії Чернявської) інформативно заповнюють маловідомі сторінки життя і творчості херсонського письменника та його родини.</jats:p>