Abstract
<jats:p>У науково-аналітичній доповіді йдеться про значення екологічної безпеки як елемента системи забезпечення національної безпеки, сталого розвитку та життєдіяльності країни, поглиблене усвідомлення важливості екологічної стійкості. Проте в цій сфері є питання, які потребують обов’язкового вирішення. Так, чинна система оцінювання екологічної безпеки залишається недостатньо уніфікованою, відсутній єдиний методологічний підхід до опису сфери екологічної безпеки, добору параметрів оцінювання та критеріїв їх безпечного стану. Мета дослідження – формування комплексної системи індикаторів екологічної безпеки та наукове обґрунтування меж безпечного існування, що дає змогу інтегрувати екологічний компонент у загальну парадигму сталого розвитку з урахуванням безпекового виміру. Запропонована система охоплює сім ключових складників: біорізноманіття та землекористування, якість атмосферного повітря, адаптаційні механізми до зміни клімату, екологічні наслідки діяльності енергетичного, промислового та транспортного секторів, загальний стан довкілля, управління відходами та водні ресурси. Ці складники оцінюються за допомогою 40 індикаторів, узгоджених із сімома Цілями сталого розвитку. Розроблено методологію визначення меж безпечного існування індикаторів екологічної безпеки. Оцінювання рівня екологічної безпеки України проведено за методологією інтегрального аналізу з використанням динамічних вагових коефіцієнтів, які враховують зміни значень індикаторів у період 2010–2023 рр. Перелік загроз визначено методом дисбалансів за відхиленням індикаторів від точки сталого розвитку. Для широкого загалу користувачів – фахових спеціалістів, державних службовців, політиків, науковців, викладачів, а також усіх, хто цікавиться проблемами екологічної та природно-техногенної безпеки.</jats:p>