Abstract
<jats:p>Міграція з України впродовж останніх десятиліть перетворилася на один із ключових факторів соціальної трансформації.Вона відображає не лише економічну асиметрію між країнами, але й внутрішні інституційні обмеження, дисбаланси регіонального розвитку, кризу соціальної мобільності та обмеженість можливостей самореалізації в межах національного простору. Особливо після 2022 року міграція перестала бути лише економічною стратегією і стала елементом екзистенційної безпеки. Соціологічний підхід дозволяє розглядати міграцію як структурний феномен, що формується на перетині макроекономічних процесів, мезорівневих інституційних практик та індивідуальних життєвих стратегій. Вона є водночас механізмом соціальної мобільності та джерелом нових форм соціальної уразливості. Категорія соціального ризику виступає методологічним ключем до розуміння сучасних міграційних процесів. Ризик у цьому контексті означає ймовірність втрати ресурсів, статусу, соціального капіталу або ідентичності внаслідок участі в транснаціональній мобільності. Міжнародна трудова міграція з України є складним соціальним процесом, що формується під впливом глобальних економічних трансформацій, регіональних дисбалансів розвитку та внутрішніх соціально-структурних змін. У соціологічному вимірі вона розглядається як форма соціальної мобільності, що поєднує індивідуальні життєві стратегії з дією макро- та мезорівневих чинників [1]. У сучасній соціології міграція розглядається крізь призму кількох теоретичних підходів: світ-системної теорії, концепції транснаціоналізму, теорії соціального капіталу та концепції суспільства ризику. Саме остання дозволяє інтерпретувати мобільність як відповідь індивіда на структурну невизначеність.</jats:p>