Abstract
<jats:p>У статті проведено комплексне дослідження теоретичних засад та прикладних аспектів формування резерву сумнівних боргів вітчизняними підприємствами в умовах ринкової нестабільності. Детально проаналізовано нормативні вимоги національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та 25 «Спрощена фінансова звітність», в частині критеріїв визнання заборгованості сумнівною та визначення категорій суб’єктів господарювання, які мають право не створювати зазначений резерв. Здійснено критичну порівняльну характеристику традиційних методів формування резерву сумнівних боргів: методу абсолютної суми сумнівної заборгованості, що базується на суб’єктивних експертних оцінках, та методу коефіцієнта сумнівності, що застосовує дані бухгалтерського обліку за попередні звітні періоди. Виявлено, що ключовим недоліком чинних підходів є їхня орієнтація на минулі події, що нівелює можливість адекватного прогнозування фінансових ризиків у нестабільному середовищі. Особливу увагу приділено гармонізації національної системи бухгалтерського обліку з вимогами міжнародного стандарту фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» через впровадження моделі очікуваних кредитних збитків (ECL). Наукова новизна дослідження полягає у розробці авторської інтегральної методики, яка дозволяє стандартизувати процес нарахування резерву. Запропонована модель базується на взаємозв’язку суми заборгованості з показником ймовірності банкрутства дебітора, визначеного за допомогою адаптованих дискримінантних моделей Джеймса Олсона (логіт-регресія) та Олександра Терещенка (багатовимірний дискримінантний аналіз). Додатково введено коригуючий коефіцієнт збитків, який диференціюється залежно від наявності забезпечення (застави), страхування кредитного ризику та специфічного фактора територіального розташування активів контрагента, що є критично важливим для українського бізнесу сьогодні. Практичне значення отриманих результатів полягає наданні практичних рекомендацій щодо автоматизації фінансового моніторингу дебіторів через інтеграцію з сучасними сервісами перевірки контрагентів. Доведено, що впровадження запропонованої методики забезпечує дотримання принципу обачності, дозволяє уникнути штучного завищення вартості активів у Балансі та суттєво підвищує рівень довіри інвесторів до якості інформації фінансової звітності підприємства.</jats:p>