Abstract
<jats:p>Монографія “Транспортні системи сучасності: від історичної еволюції до цифрової мобільності” присвячена комплексному дослідженню транспорту як системоутворювального чинника суспільного розвитку, економічної динаміки, територіальної зв’язаності та якості життя населення. У роботі обґрунтовується підхід, за яким транспорт розглядається не як допоміжна інфраструктурна сфера, а як базовий механізм формування просторової, соціальної та виробничої архітектури сучасного світу. Такий підхід дозволяє одночасно оцінювати історичну роль транспортних інновацій, сучасні логістичні трансформації, наслідки автомобілецентричної моделі мобільності, вплив тарифної політики, екологічні та медико-соціальні ефекти, а також потенціал цифрових технологій у підвищенні стійкості транспортних систем. У монографії послідовно висвітлено еволюцію транспорту від найдавніших форм переміщення до інтегрованих мультимодальних мереж XXІ століття. Показано, що на різних історичних етапах транспорт визначав темпи економічного зростання, інтенсивність міжрегіонального обміну, масштаби державної інтеграції та глибину культурних контактів. Від винайдення колеса, розвитку судноплавства і формування імперських дорожніх систем до індустріальної революції, залізничної експансії, масової автомобілізації та глобальної контейнеризації — транспорт постійно змінював не лише технічні параметри переміщення, а й саму логіку організації суспільства. Історичний аналіз у роботі поєднано з сучасним баченням того, як транспорт впливає на ринок праці, структуру виробництва, доступ до освіти і медицини, конфігурацію міського простору та територіальну рівновагу. Важливим результатом дослідження є обґрунтування багатовимірного впливу транспорту на розвиток громад і територій. Доведено, що доступність мобільності прямо корелює з доступністю можливостей: працевлаштування, соціальних послуг, підприємницької активності та участі у суспільному житті. Водночас нерівний доступ до якісного транспорту відтворює соціально-економічну нерівність, підсилює периферизацію окремих районів і формує довгострокові бар’єри для людського розвитку. У цьому контексті транспортна політика інтерпретується як інструмент не лише інженерного, а й соціального управління, що має поєднувати ефективність, інклюзивність та безпеку. Окремий аналітичний блок присвячено автомобільному транспорту як домінантному сегменту сучасної мобільності. В роботі систематизовано його функціональні, техніко-економічні та соціальні характеристики, розкрито переваги гнучкості й доступності, а також критичні обмеження, пов’язані із заторами, високою часткою зовнішніх витрат, дорожнім травматизмом, шумом, локальним забрудненням повітря та зростаючим тиском на міський простір. Підкреслено, що майбутнє автомобільного транспорту не зводиться до простого збільшення кількості транспортних засобів; натомість воно залежить від інтеграції з громадським транспортом, розвитку низькоемісійних технологій, оптимізації тарифних і регуляторних механізмів, а також переходу до даних-керованого управління потоками. Суттєву увагу приділено тарифній проблематиці, яка у монографії розглядається через призму балансу між фінансовою життєздатністю транспортних операторів, доступністю послуг для населення та конкурентоспроможністю локальної економіки. Обґрунтовано, що тарифна політика має прямий вплив на добробут домогосподарств, витрати бізнесу, просторову мобільність робочої сили та бюджетну стійкість громад. Показано, що короткострокові фіскальні рішення у тарифоутворенні без урахування повного соціально-економічного ефекту здатні генерувати довгострокові втрати: зниження транспортної доступності, падіння продуктивності, зростання частки транспортної бідності та поглиблення територіальної нерівності. У дослідженні комплексно проаналізовано екологічний вимір транспортних систем. Визначено, що для великих міст транспортні викиди та шумове навантаження є не лише екологічною, а й економічною та медико-соціальною проблемою. В роботі підкреслюється необхідність переходу від вузького підходу “пропускна здатність доріг” до інтегрованої моделі управління, в якій враховуються витрати на охорону здоров’я, втрати продуктивності праці, ризики для вразливих груп населення та довгострокові наслідки для людського капіталу. Обґрунтовано, що результативна екологізація транспорту потребує поєднання інфраструктурних рішень, пріоритезації масового перевезення, електрифікації парку, точного моніторингу експозиції та прозорих критеріїв оцінки ефективності політики. Одним із центральних висновків монографії є визначальна роль цифровізації у формуванні нової якості мобільності. У роботі висвітлено потенціал цифрових двійників, телеметрії, предиктивної аналітики, підключених транспортних засобів, V2X-взаємодії та інтелектуальних систем управління дорожнім рухом. Доведено, що цифрові технології створюють найбільшу цінність тоді, коли впроваджуються не як ізольовані ІТ-рішення, а як елемент системної реорганізації транспортного управління — з єдиними даними, узгодженими KPІ, новими компетенціями персоналу та сучасною регуляторною архітектурою. Такий підхід забезпечує зниження операційної невизначеності, підвищення безпеки, скорочення простоїв і холостих пробігів, а також кращу адаптацію системи до кризових подій. Важливою складовою роботи є розділ, присвячений економіці та логістиці великих міст. У ньому обґрунтовано, що мегаполіс функціонує як багатоконтурна система потоків, де пасажирська мобільність, вантажна дистрибуція, транспортна інфраструктура, дані та регулювання формують єдине середовище міської продуктивності. Показано, що найбільш витратним і водночас критично важливим сегментом виступає “остання миля”, ефективність якої залежить від просторової організації хабів, режимів доступу, часових слотів, координації операторів і цифрового супроводу рішень. Розкрито, що ключовим індикатором якості міської логістики є не середня швидкість руху, а надійність часу поїздки, оскільки саме вона визначає витрати бізнесу, стабільність сервісу та інвестиційну привабливість територій. Науково-практична значущість монографії полягає у формуванні цілісної аналітичної рамки для прийняття управлінських рішень на державному, регіональному та муніципальному рівнях. Запропоновані висновки та узагальнення можуть бути використані у розробленні стратегій транспортного розвитку, програм сталої мобільності, тарифних моделей, екологічних планів дій, проєктів цифрової модернізації та освітніх курсів у сфері транспортної економіки і логістики. Практична цінність підходу полягає в тому, що він дозволяє одночасно враховувати ефективність, справедливість, безпеку та стійкість — тобто ті критерії, які визначатимуть конкурентоспроможність транспортних систем у найближчі десятиліття. Узагальнюючи результати, у монографії зроблено висновок, що майбутнє транспорту визначається рівнем інтеграції. Виграють ті системи, у яких інфраструктура, цифрові платформи, тарифні стимули, екологічні обмеження та соціальні пріоритети узгоджені в єдиній моделі управління. Саме така модель дає можливість перейти від фрагментарного реагування на проблеми до проактивного розвитку мобільності, де транспорт стає не джерелом ризиків і дисбалансів, а опорою економічного зростання, територіальної цілісності та суспільного добробуту. Ключові слова: транспортні системи, мобільність, автомобільний транспорт, громадський транспорт, міська логістика, економіка транспорту, тарифна політика, цифровізація, цифровий двійник, інтелектуальні транспортні системи, сталий розвиток, урбанізація, екологічні ефекти, транспортна безпека, територіальний розвиток.</jats:p>