Abstract
<jats:p> Стаття присвячена аналізу проблеми існування націй і національної ідентичності в домодерну епоху на прикладі дослідження суспільства Стародавнього Риму, переважно періоду Римської республіки. У центрі дослідження перебуває дискусія між модерністською парадигмою, яка розглядає нації як виключно продукт сучасної епохи, й альтернативними підходами до концепту «національної ідентичності». В якості сучасних представників модерністської теорії було взято до уваги як роботи Ернеста Гелнера, Еріка Гобсбаума та Бенедикта Андерсона, так і їх опонентів – Ентоні Сміта, Азар Гата та Каспара Гірші. Досліджуються їхні ключові позиції та пропонується власне визначення «національної спільноти», що базується на синтезі ключових теорій, з метою дослідження римського суспільства. У цьому контексті важливе місце займає концепт «уявної спільноти», який розглядається як універсальний інструмент для аналізу великих людських колективів незалежно від епохи їх існування. Специфіка римської ідентичності аналізується через призму політичних інститутів Республіки, громадянства, принципу формальної рівності громадян та уявлень про народний суверенітет. Розглядаються погляди давніх авторів, зокрема Цицерона, Полібія, Лівія, Катона та Вітрувія, як джерела для реконструкції римського розуміння власного минулого та місця римлян серед інших народів. Також наводяться погляди сучасних істориків, що займаються даною проблематикою та підтримують ідею про існування «національних спільнот» в Античному світі. На основі аналізу джерел та історіографії продемонстровано, що римська література та політична теорія сприяли формуванню спільного історичного наративу та почуття приналежності до ширшої спільноти, що виходила за межі окремих міст. На основі археологічних і письмових джерел обґрунтовується теза про поступову культурну та політичну інтеграцію італійських спільнот, яка заклала підґрунтя для формування ширшої римської ідентичності. На завершення аргументується, що, незважаючи на суттєві відмінності від сучасних націй, римська спільнота епохи Республіки проявляє низку ключових національних характеристик, що дозволяє говорити про існування римської нації в античному контексті. Разом з тим, дослідження демонструє, що вирішення даної проблематики невід’ємно пов’язане з концептуальною позицією самого дослідника, оскільки, спершу, воно потребує визначення концепту «нації» як ключової дефініції аналізу.</jats:p>