Abstract
<jats:p>Методи та інструменти математичного моделювання відіграють вирішальну роль у розвитку сучасної фармакології та є важливими для аналізу проблем, що пов’язані з ефективністю препаратів і нових біологічно активних речовин (БАР). Визначення оптимальних параметрів ефективності потенційних препаратів за математичними моделями «доза – ефект» дозволяє досліджувати різні варіанти дозування лікарських засобів без реальних експериментальних випробувань та обирати відповідний потенційний препарат за показниками порівняльного аналізу. Мета дослідження – означити методичні підходи до побудови прогностичних математичних моделей за співвідношенням «доза – ефект» і визначити оптимальні параметри ефективності БАР для проведення порівняльного аналізу з класичними препаратами. На прикладі нестероїдних протизапальних препаратів (диклофенаку, кеторолаку, мелоксикаму) і нових сполук (похідних імідазотіазину) методом математичного моделювання залежності «доза – ефект» було означено основні етапи побудови математичних моделей із використанням класичних рівнянь Хілла, Гомперца, логістичних і біс(експоненціальних). Наведено підходи до побудови математичних моделей за графічним методом і методом нелінійного оцінювання, виконано їхній порівняльний аналіз за статистичними показниками. За визначеними математичними моделями в скоригованому діапазоні доз виконано прогноз оптимальних параметрів ефективності досліджених БАР – максимального аналгетичного ефекту (Еmax), середньоефективної дози (ЕД50) та інших ефективних доз (ЕД100, ЕД75, ЕД25). За результатами регресійного аналізу парних кореляцій між рядами ефективних доз визначено перспективність нових досліджених сполук (імідазотіазинів) як потенційних аналгетиків.</jats:p>