Abstract
<jats:p>У статті проаналізовано становлення та розвиток спеціалізованої прокуратури у сфері оборони України у 1991–2025 рр. крізь призму еволюції конституційної моделі функцій прокуратури, трансформацій системи органів правопорядку та змін у структурі військової юстиції. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між конституційними засадами організації прокуратури, галузевим законодавством і фактичною інституційною практикою в умовах реформування сектору безпеки і оборони. Висвітлено ключові етапи інституційних трансформацій - від формування та стабілізації спеціалізованої прокуратури до її ліквідації, подальшого відновлення й функціональної трансформації, - а також проаналізовано їх вплив на забезпечення законності, правопорядку, військової дисципліни та захист прав військовослужбовців в умовах збройної агресії і воєнного стану.Обґрунтовано, що повномасштабна війна суттєво загострила системні проблеми кримінальної юстиції у воєнній сфері, зокрема фрагментацію інституційної структури, розрив між досудовим розслідуванням і процесуальним керівництвом, а також дефіцит спеціалізованих знань і практичного досвіду. Це актуалізувало об’єктивну потребу у фаховій спеціалізації прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво та підтримують публічне обвинувачення у справах, пов’язаних із функціонуванням сектору оборони. Визначено основні правові, організаційні й кадрові виклики сучасної моделі спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, зокрема неповноту нормативного регулювання, відсутність спеціалізованих військових судів та нестабільність кадрового забезпечення. Окреслено перспективи подальшого розвитку спеціалізованої прокуратури з урахуванням міжнародного досвіду, стандартів НАТО та концепції «тріади військової юстиції» як умови формування цілісної та ефективної моделі військової юстиції в Україні.Ключові слова: військова юстиція; воєнні злочини; військові злочини; реформа прокуратури; спеціалізована прокуратура у сфері оборони; статус прокурора; прокуратура; правопорядок</jats:p>