Abstract
<jats:p>Досвід проведення операцій в ході відбиття збройної агресії РФ проти України свідчить, що розвиток системи управління, застосування сучасних засобів ураження призвело до суттєвого ускладнення функціонування пунктів управління (ПУ) у процесі планування операції та управління військами під час ведення бойових дій. Вирішення цієї проблеми можливе за умови розв’язання протиріччя між ефективністю функціонування усіх елементів ПУ та сучасним середовищем, у якому здійснюється робота ПУ щодо забезпечення планування операції і управління військами під час виконання ними завдань, та необхідністю підвищення живучості ПУ згідно з сучасними вимогами до проведення операції, що динамічно змінюються. Мета статті ‑ обґрунтування перспективних напрямів розвитку ПУ як складних систем на основі аналізу залежності ефективності їхніх елементів від рівня живучості, а також оцінка можливостей впровадження сучасних інформаційних технологій для підвищення стійкості управління. Перспективні ПУ трансформуються від традиційних стаціонарних структур у мережеві, розосереджені та технологічно інтегровані системи, здатні функціонувати у багатовимірному просторі сучасної війни. Їх ефективність визначатиметься поєднанням кількох ключових чинників: взаємозамінність і живучість ‑ досягаються за рахунок розвитку технічної бази перспективних ПУ; впровадження хмарних та edge-рішень ‑ забезпечує безперервність управління і формування єдиного інформаційного простору; використання віртуальної та доповненої реальності ‑ відкриває нові можливості для підвищення ситуативної обізнаності; перехід від домінування оперативного складу до зростання ролі ІТ-фахівців, які забезпечують стійкість і безперервність функціонування систем оброблення інформації.</jats:p>