Abstract
<jats:p>Статтю присвячено комп’ютерному аналізу перекладних закономірностей цільового тексту. Матеріалом опрацювання слугував український зіставний корпус (УЗК) художніх творів загальним обсягом 4 млн. слововжи‑ вань, до якого увійшов підкорпус оригінальних текстів (UOC), що налічує 100 художніх прозових творів україн‑ ських авторів обсягом 20 тис. слововживань кожен, і підкорпус зі 100 перекладених на українську мову (UTC) англомовних художніх прозових творів обсягом 20 тис. слововживань кожен. У роботі використано загальнонаукові методи дослідження – гіпотетико-дедуктивний метод, методи ана‑ лізу та синтезу, метод зіставного аналізу, описовий метод; методи комп’ютерного аналізу: кількісний аналіз мовних даних дослідницьких корпусів на основі комп’ютерних програм діагностики тексту Linguistic Inquiry and Word Count – LIWC2015, комп’ютерного забезпечення SPSS 26 – параметричний критерій Стьюдента для залежних та незалежних вибірок і непараметричний U-тест Манна-Вітні. Результати засвідчили імпліцитацію, ускладнення та дераціоналізацію як домінантні закономірності в цільових текстах. Ці та інші явища описано на морфологічному, лексичному, синтаксичному, стилістичному і прагматичному рівнях. Зокрема, на морфологічному рівні має прояв експліцитація: питома вага займенників зросла у підкорпусі UTC, порівняно з підкорпусом UOC, на стилістичному – спрощення: у корпусі UTC знизилася питома вага заперечних конструкцій; на лексичному рівні простежено тенденцію до вирівнювання, що полягає в уникненні «екзотизації» та зменшення питомої ваги розмовних одиниць; на синтаксичному рівні – імпліци‑ тація: зменшення середнього рангу сполучників і прийменників, а також дераціоналізація: зниженням ваги кау‑ зальних індикаторів зв’язків; на прагматичному рівні – нормалізація: зменшення середніх рангів дискурсивних маркерів-заповнювачів та прагматичних маркерів – вигуків, часток тощо. Отримані кількісні дані належно уна‑ очнено, представлено в таблицях. Встановлено, що названі деформації роблять корпус українських перекладів більш когнітивно «обтяженим», складним, формалізованим, із меншим ступенем логічної зв’язності. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у з’ясуванні причин деформації текстової зв’язності в пере‑ кладі на ширшому джерельному матеріалі. У такому разі до УЗК мають входити художні прозові тексти бага‑ тьох функціонально-стильових та жанрових різновидів, а також варіанти перекладів, що відображатимуть індивідуальний стиль перекладачів.</jats:p>