Abstract
<jats:p>Дослідження присвячено аналізу проблеми розвитку емоційної зрілості майбутніх фахівців у цифрову еру. Проведена теоретична робота дала можливість виокремити низку підходів, які характеризують поняття «емоційна зрілість» та різняться сутністю визначень зазначеного феномена. Так, представники першого підходу тлумачать її як відповідність емоційної реактивності людини нормам для дорослого в даному суспільстві. Представники другого підходу вважають, що вона характеризує особистість внутрішньо несуперечливу, здатну розпізнавати й виражати власні емоції адекватно переживанню, що виникає. Вчені третього напрямку підходять до розуміння цього феномену як характеристики різних емоційних проявів, властивих певному віковому періоду людини, що забезпечують успішне здійснення діяльності. Визначено структуру емоційної зрілості, яка характеризується такими компонентами, як: емоційна експресивність, емоційна саморегуляція та емпатія. Теоретичний аналіз джерел наукової розвідки дозволив встановити, що професійне становлення майбутніх фахівців повинно сприяти розвитку емпатії як особистісної потреби. Систематизація наукового пошуку за предметом дослідження дала можливість встановити, що феномен «емпатія» неновий, а її еквіваленти (емпатійне переживання, співчуття, співпереживання) розглядаються багатьма психологічними школами, які пов’язані з дослідженням спілкування, розвитку особистості та взаємодії. Визначено та охарактеризовано модулі (підготовчо-теоретичний, емпірично-діагностичний, аналітико-інтерпретаційний, орієнтовно-практичний) констатувального етапу емпіричного дослідження емпатії як компонента емоційної зрілості майбутніх фахівців. Упродовж дослідження доведено, що рівні розвитку емпатії пов’язані з успішністю професійного становлення майбутніх фахівців, яке проявляється у схильності до спілкування,мотивації у навчанні та рефлексії.</jats:p>