Abstract
<jats:p>Статтю присвячено обґрунтуванню стратегічних напрямів бренд-комунікацій українських територій у воєнний час. Актуальність дослідження зумовлена тим, що території України живуть у середовищі тривалих викликів, водночас зберігаючи потребу в залученні інвестицій, міжнародної допомоги, діаспорної підтримки тощо. Метою є визначення способів перетворення ресурсного потенціалу, слабких сторін, зовнішніх можливостей і загроз українських територій на практичні рішення у сфері стратегічних бренд-комунікацій. Методологічну основу становлять TOWS-аналіз, структурно-логічний аналіз, узагальнення тощо. Авторський внесок полягає в адаптації TOWS-підходу до завдань територіального брендингу в умовах війни та відновлення. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні бренд-комунікацій українських територій як інструменту організованого представлення ресурсів, ризиків і потреб відновлення. У статті запропоновано рамку, яка пов’язує територіальні активи, вразливості та зовнішні можливості з конкретними комунікаційними продуктами. Практичне значення полягає у можливості використання результатів органами місцевого самоврядування, туристичними організаціями, донорськими проєктами тощо. Основний висновок полягає в тому, що бренд-комунікації українських територій мають бути інструментом стратегічної організації довіри, при цьому їхня результативність залежить від здатності регіону представити власні ресурси, ризики й потреби відновлення у форматі конкретних пропозицій для інвесторів, донорів, мешканців, туристів, діаспори та міжнародних партнерів.</jats:p>