Abstract
<jats:p>У статті окреслено ключові стратегії актуалізації кобзарської спадщини як фундаментального цілісного орієнтира сучасної мистецької освіти в Україні. В умовах глобалізаційних процесів та пошуку національної ідентичності, звернення до феномену кобзарства постає не лише як акт реставрації минулого, а як стратегічний вектор розвитку духовно-інтелектуального потенціалу майбутнього митця. Пріоритетну увагу приділено автентичному репертуару як коду нації. Залучення епічної спадщини до фахової підготовки бандуристів розглядається як потужний інструмент відновлення пам’яті українського народу, що сприяє формуванню глибокої етнокультурної компетентності, де здобувач вищої освіти постає не просто як технічний виконавець, а є носієм глибокого усвідомлення приналежності до національної ідентичності. У контексті трансформації мистецької освіти досліджено місію викладача як ретранслятора та інтерпретатора традиції. Педагог виступає медіатором, який допомагає здобувачам освіти вийти за межі академічного тексту та осягнути сакральне, філософське наповнення епічних жанрів – дум, балад та історичних пісень. Обґрунтовано, що актуалізація традицій кобзарства в сучасному освітньому процесі є важливим культурно-освітнім механізмом збереження, трансляції та осмислення національної мистецької спадщини, який забезпечує тяглість мистецьких поколінь і безперервність духовно-естетичного досвіду української культури. Залучення кобзарської традиції як синкретичного явища, яке поєднує музичне виконавство, поетичне слово та духовно-світоглядний вимір, сприяє формуванню митця як цілісної творчої особистості, здатної до глибокої культурної, національної та особистісної самоідентифікації. Через осмислення звуку як носія пам’яті, слова як форми історичного й морального змісту та духовного чину як прояву етичної відповідальності виконавець-бандурист набуває здатності до усвідомленого творчого самовираження й активної участі в збереженні культурної ідентичності в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. Здійснено системний аналіз сучасних педагогічних парадигм, спрямованих на осмислення кобзарської спадщини в умовах динамічного оновлення змісту мистецької освіти, що передбачає переосмислення традиційних форм мистецького навчання відповідно до актуальних культурних і ціннісних орієнтирів. У межах дослідження опрацьовано основні теоретико-методологічні підходи до інтеграції кобзарської традиції в освітній процес, як чинника формування ідентичності, духовно-моральних орієнтацій та цілісного художнього мислення здобувачів освіти.</jats:p>