Abstract
<jats:p>У процесі дослідження авторами розглянуто значення класичного танцю як базової складової розвитку сучасної хореографії в умовах цифровізації мистецької освіти в Україні, виокремлено його роль у формуванні професійних компетентностей майбутніх хореографів та збереженні культурно-мистецької спадщини. Зазначено, що у сучасних умовах цифровізації мистецької освіти відбувається суттєва трансформація підходів до підготовки виконавців класичного танцю. Інформаційно-комунікаційні технології значно розширили можливості доступу до освітніх ресурсів, підвищили варіативність навчальних форматів і сприяли вдосконаленню якості та ефективності освітнього процесу. Актуальність дослідження полягає у необхідності осмислення взаємодії традиційної класичної хореографічної школи з інноваційними цифровими технологіями, які трансформують зміст, форми та методи мистецької освіти. Сфокусовано увагу на доцільності вважати сформовану компетентність у галузі класичного танцю не лише технічним результатом навчання, а інтегральною характеристикою особистості, що поєднує рухову, емоційно-художню, когнітивну та цифрову складові. До того ж, взявши до уваги своєрідність досліджуваного конструкту, принципово важливо аналізувати класичний танець як відкриту систему, здатну до творчої трансформації та адаптації до потреб сучасного освітнього середовища. У дослідженні обґрунтовано, що цифрові платформи, відеоархіви, віртуальні тренажери та інші інформаційні ресурси розширюють можливості засвоєння класичної техніки, сприяють індивідуалізації навчання та забезпечують глибше аналітичне осмислення руху. Встановлено, що поєднання класичного танцю з цифровими технологіями підсилює творчу складову підготовки, активізує рефлексію здобувачів і сприяє формуванню сучасної хореографічної мови. Акцентовано на значущості збереження балансу між традиційними педагогічними методами та інноваційними формами навчання, що забезпечує спадкоємність хореографічних традицій і відкритість до мистецьких інновацій.</jats:p>