Abstract
<jats:p>Статтю присвячено дорожнім водопропускним спорудам, які є наймасовішими штучними спорудами на автомобільних дорогах Україні. Варто зазначити, що нижній б’єф таких споруд працює в складних експлуатаційних умовах, які характеризуються значною нерівномірністю розподілу питомих витрат, високою кінетичністю потоку, насиченістю потоку донними наносами, камінням, сміттям, що спричинює розмивання нижнього б’єфу споруди та руйнування насипу та штучної споруди. Проаналізовано швидкості потоку на виході зі споруди можуть досягати 5–8 м/с, тоді як допустимі швидкості для неукріплених ґрунтів відвідних русел становлять 0,7–1,0 м/с. З огляду на це, спостерігаються розмиви неукріплених русел, тому розрахунок укріплень вихідних ділянок споруд має таке ж вагоме значення, як і визначення отворів споруди й оцінки його пропускної здатності. Така схема протікання має місце за водопропускними спорудами систем лиманного зрошення й водопропускними спорудами дорожнього водовідведення. Установлено, що на характер розтікання води в нижньому б’єфі дорожніх водопропускних споруд також впливає закон розподілу глибин та швидкостей у початковому перерізі розтікання та кривизна дна русла. У статті зроблено припущення, що, активно формуючи епюру швидкостей або глибин в початковому перерізі розтікання, можна істотно скоротити зону вільного розтікання, а отже, і зменшити конструктивні розміри гасників енергії. Запропоновано методику розрахунку нижнього б’єфу за дорожньою водопропускною трубою. Завдання розрахунків вихідних ділянок споруд, зводиться до: аналізу умов протікання потоку в нижньому б’єфі споруди; аналізу можливих руслових деформацій за спорудою і врахування при розрахунку найбільш небезпечного місцевого розмиву; добору типу зміцнення вихідної ділянки; розрахунку геометричних розмірів кріплення.</jats:p>