Abstract
<jats:p>У процесі дослідження здійснено теоретичне обґрунтування та розроблення моделі розвитку емоційного інтелекту майбутніх офіцерів у освітньому середовищі вищого військового навчального закладу як важливої умови їхньої професійної готовності та ефективної управлінської діяльності. Особливу увагу приділено моделюванню як методу наукового пізнання, що дає змогу цілісно відобразити структуру, логіку та динаміку розвитку емоційного інтелекту, виявити взаємозв’язки між його компонентами та окреслити можливості прогнозування результатів освітнього впливу. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробленні моделі розвитку емоційного інтелекту майбутніх офіцерів у освітньому середовищі вищого військового навчального закладу, визначенні її структурних компонентів. Методологію дослідження становлять системний, компетентнісний і діяльнісний підходи, а також методи аналізу й синтезу наукових джерел, моделювання, узагальнення та теоретичного прогнозування. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до особистісних і лідерських якостей сучасного офіцера, необхідністю забезпечення психологічної стійкості, здатності до саморегуляції та ефективної соціальної взаємодії в умовах підвищених психоемоційних навантажень. У статті обґрунтовано, що освітнє середовище вищого військового навчального закладу має значний потенціал для цілеспрямованого розвитку емоційного інтелекту майбутніх офіцерів. Наукова новизна полягає в розробленні цілісної моделі розвитку емоційного інтелекту, що інтегрує внутрішній контур (самосвідомість, самомотивація, саморегуляція) та зовнішній контур (емпатія, лідерство, соціальна взаємодія) як взаємопов’язані складові частини професійного становлення офіцера. Сформовано висновки про те, що впровадження запропонованої моделі сприятиме підвищенню рівня емоційної компетентності, розвитку лідерських якостей і готовності майбутніх офіцерів до виконання службових завдань, а також удосконаленню системи професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах.</jats:p>