Abstract
<jats:p>У статті здійснено теоретичний аналіз посттравматичного стресового розладу як складного психологічного феномену в межах сучасного наукового дискурсу з акцентом на специфіку його формування у працівників поліції. Обґрунтовано, що посттравматичний стресовий розлад не зводиться до сукупності клінічних симптомів, а постає як динамічний процес, що формується у взаємодії травматичного досвіду, індивідуальних особистісних ресурсів, когнітивно-емоційних стратегій опрацювання стресу та соціально-професійного контексту. Проаналізовано еволюцію наукових уявлень про посттравматичний стресовий розлад від ранніх медико-описових інтерпретацій до сучасних інтегративних психологічних моделей, які поєднують нейропсихологічні, когнітивні, емоційні та соціокультурні виміри. Показано значення когнітивно-оціночних і транзакційних моделей стресу для розуміння механізмів виникнення та підтримання посттравматичних реакцій, а також роль порушень емоційної регуляції, інтеграції травматичного досвіду та процесів смислотворення. Особливу увагу приділено професійному контексту діяльності поліцейських, для яких травматичний досвід часто має кумулятивний характер і пов’язаний із тривалим перебуванням в умовах високого ризику, моральних дилем та підвищеної відповідальності. Обґрунтовано доцільність розгляду посттравматичного стресового розладу у працівників поліції як процесу, що супроводжується трансформацією професійної ідентичності, емоційною відстороненістю та зниженням ефективності адаптаційних стратегій. У статті також проаналізовано концепцію моральної травми як важливий напрям сучасного психологічного осмислення посттравматичного стресового розладу, що дозволяє розширити традиційні клінічні підходи й акцентувати увагу на смислово-ціннісних вимірах травматичного досвіду. Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку інтегративних моделей посттравматичного стресового розладу з урахуванням професійної специфіки діяльності осіб, які працюють в умовах екстремального психологічного навантаження.</jats:p>