Abstract
<jats:p>У статті досліджено теоретико-методологічні засади інтеграції теорії ігор у психологічне консультування як інструменту підтримки процесу прийняття особистісних рішень. Витоки використання ігрового моделювання в психології пов’язують із трьома взаємопов’язаними етапами: формуванням класичної теорії раціонального вибору (Й. фон Нейман, О. Моргенштерн), розвитком концепцій обмеженої раціональності та когнітивних упереджень (Г. Саймон, Д. Канеман, А. Тверскі), а також переходом до психологічного осмислення стратегічної взаємодії в міжособистісному контексті. Висвітлено концепцію «психологічної гри» в транзакційному аналізі Е. Берна як передумову застосування ігрових моделей у консультувальній практиці. Показано, що мотивація, очікування та довіра є основними внутрішніми змінними «гри» в процесі прийняття клієнтом рішень. Проаналізовано основні напрями використання теорії ігор у сучасній психології – від експериментальної (ігри довіри, ультиматуму, соціальні дилеми) до когнітивної та клінічної, де ігрові сценарії допомагають моделювати ситуації вибору, конфлікту чи співпраці. Окрему увагу приділено сучасним дослідницьким підходам, зокрема застосуванню нейропсихологічних методів для вивчення мозкових механізмів стратегічного мислення, розвитку поведінкової теорії ігор, а також поширенню комп’ютерних симуляцій у підготовці консультантів і психологічній практиці. Визначено основні наукові прогалини: відсутність адаптованих моделей для індивідуального прийняття рішень, недостатню інтеграцію математичного формалізму і феноменологічних методів, а також обмеженість емпіричних досліджень ефективності ігрових стратегій у реальних консультувальних умовах. Наголошено на потребі розроблення гібридних моделей, які поєднують точність теорії ігор із глибиною психологічного аналізу.</jats:p>