Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади управління кредитними ризиками банків України в умовах воєнного стану з урахуванням поглиблення макроекономічної нестабільності, трансформації бізнес‑моделей банків та посилення регуляторних вимог НБУ і міжнародних інституцій. Метою дослідження є поглиблення підходів до оцінювання, прогнозування та мінімізації кредитних ризиків шляхом застосування кореляційно‑регресійного моделювання для виявлення впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на рівень проблемної заборгованості та фінансову стійкість банківських установ. Авторський внесок полягає в адаптації світових моделей управління кредитним ризиком (Basel, IFRS 9, CECL) до специфіки українського банківського сектору в умовах війни, побудові двофакторної регресійної моделі для АТ «Полтава‑Банк» на основі річних статистичних даних за 2021–2024 рр., а також формуванні систематизованого переліку інструментів NPL‑менеджменту на макро‑ та мікрорівні. На основі емпіричних розрахунків підтверджено обернений зв’язок між зростанням активів банку та часткою проблемних кредитів і позитивний вплив підвищення облікової ставки НБУ на рівень NPL, що зумовлює необхідність перегляду кредитної політики, посилення превентивного моніторингу ризиків і коригування умов фінансування в умовах жорстких монетарних обмежень. Практичне значення отриманих результатів полягає в розробленні прикладних рекомендацій щодо посилення превентивного управління ризиками, диверсифікації кредитного портфеля, удосконалення моделей оцінювання кредитоспроможності позичальників, активного управління проблемною заборгованістю, підвищення якості забезпечення та інтеграції результатів стрес‑тестування у процеси стратегічного планування. Зроблено висновок, що комплексне поєднання міжнародних стандартів, макропруденційних інструментів і внутрішньобанківських механізмів ризик‑менеджменту дає змогу знизити частку проблемних кредитів, зміцнити фінансову стійкість банківських установ України, підтримати довіру стейкголдерів і забезпечити здатність банків ефективно виконувати функції фінансового посередництва в умовах тривалої економічної й безпекової нестабільності.</jats:p>