Abstract
<jats:p>У статті автори акцентують увагу на тому, що впливова дія державного управління через спрямування розпорядчих, регулюючих і координуючих процесів проявляється переважно у взаємодії державних установ, суспільних груп, муніципалітетів, служб, відділів, підприємств та інших закладів та установ. Важливо, що за рахунок механізмів управління держава може продемонструвати силу підвідомчого їх середовища. Метою статті є визначення якісних показників регуляторних процесів у системі державного управління. Методологія дослідження. У статті використовувалися такі методи із загального переліку наукового дослідження, як декомпозиція, де механізми державного управління відображені у найпоширеніших трактуваннях тих праць, які присвячені різним напрямам і проблематикам функціонування об’єктів і явищ; спостереження, за яким виявлені перетворення механізмів державного управління на основі їх характерних особливостей та взаємодії із підпорядкованими об’єктами і явищами у поєднанні із цільовими призначеннями і напрямами; тоді як через формалізацію виявлені характерні особливості механізмів державного управління, у результаті чого обусловлене значення терміна «структура». Наукова новизна роботи полягає в тому, що авторами зосереджено увагу на шляхах оптимізації регуляторних процесів у системі державного управління. У статті обґрунтовується зміст категорії «механізм державного управління» у ракурсі системної концепції, котрий має здатність охоплювати законодавчо визначені функціональні взаємозв’язки між її суб’єктом (органами державної влади та місцевого самоврядування) та об’єктом (суспільним простором); забезпечувати виконання завдань і функцій держави її механізмом шляхом виявлення цільових станів об’єкта в рамках законодавчо закріпленої сфери державного впливу; виділятися властивістю детермінізму і можливістю багаторазового використання в інтересах державного управління; підлягати декомпозиції на окремі типи за рівнями управління елементів її суб’єкта, за природою впливу на об’єкт (правовою, адміністративною, економічною, пропагандистською тощо) та на складові частини процесу реалізації управлінської діяльності (прийоми, операції, процедури тощо); базуватися на основах цілісності та оптимальному використанні наявної ресурсної бази. Автори розглядають механізми державного управління у вигляді тих комплексів, які містять у собі методи, підходи, процедури, впливові дії і зворотні реакції, що спрямовуються конкретно до середовища, де перебувають об’єкти та виникають різноманітні процеси, котрі можуть бути застосовані щодо державного управління. Висновки. Таким чином, доведено, що до якісних характеристик регуляторних процесів належать такі, що корелюються із впливом на суспільство та бізнесову політику, а також характеризуються низкою показників, зокрема передбачуваністю, прозорістю, цілісністю, доступністю та орієнтацією на позитивний результат. Якісні характеристики регуляторних процесів показують, що саме через дію механізмів державного управління відбувається розпорядження і врегулювання всіх сфер життя та діяльності, взаємин, перетворень і розвитку і в майбутньому реалізація пріоритетної політики на загальнонаціональному рівні.</jats:p>