Abstract
<jats:p>Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і прикладних засад формування та реалізації механізмів державного регулювання економіки в системі асекурації продовольчої безпеки, а також визначення ролі соціальної економіки у підвищенні їх ефективності в умовах сучасних трансформаційних викликів. Актуальність дослідження зумовлена загостренням проблем забезпечення продовольчої безпеки в Україні під впливом воєнного стану, глобальних економічних дисбалансів і нестабільності аграрних ринків, що потребує переосмислення інструментів державної політики та посилення соціально орієнтованих механізмів регулювання. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: системний підхід – для визначення структури механізмів державного регулювання продовольчої безпеки; аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів і практичних аспектів державної політики; порівняльний аналіз – для оцінки ефективності існуючих інструментів регулювання; методи логічного узагальнення та наукової абстракції – для формування висновків і рекомендацій. У результаті дослідження систематизовано наукові підходи до трактування сутності механізмів державного регулювання продовольчої безпеки, виявлено ключові недоліки чинної державної політики, зокрема фрагментарність регуляторних заходів, недостатню координацію між інституціями та обмежену інтеграцію соціально орієнтованих інструментів. Обґрунтовано напрями вдосконалення державного регулювання, що передбачають посилення інституційної взаємодії, впровадження інноваційних підходів до управління аграрним сектором та активізацію ролі соціальної економіки як фактора підвищення стійкості продовольчої системи. Доведено, що інтеграція механізмів соціальної економіки у систему державного управління сприяє підвищенню адаптивності економіки до кризових явищ, забезпечує більш рівномірний розподіл ресурсів і підвищує рівень продовольчої доступності для населення. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку концептуальних підходів до поєднання інструментів державного регулювання та соціальної економіки в єдиній системі забезпечення продовольчої безпеки. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх використання при формуванні державної політики, розробленні стратегій розвитку аграрного сектору та вдосконаленні механізмів публічного управління в умовах сучасних соціально-економічних викликів.</jats:p>