Abstract
<jats:p>У статті досліджено теоретико-методичні засади формування стратегії розвитку організацій публічної сфери. Доведено, що в умовах глобалізації та експоненційного зростання невизначеності традиційне стратегічне планування втрачає свою дієвість. Обґрунтовано необхідність трансформації механізмів управління публічним сектором шляхом імплементації інструментів стратегічного форсайту, сценарного моделювання та дата-центричного підходу. Розроблено концептуальну модель, яка доводить, що системне оновлення інституційного та методичного забезпечення дозволяє сформувати адаптивність і антикрихкість організацій. Визначено, що ефективність управління та інноваційний розвиток в умовах невизначеності критично залежать від темпів діджиталізації та залучення громадян як співтворців публічної цінності.</jats:p>