Abstract
<jats:p>У статті досліджено теоретико-методичні засади пріоритизації інвестиційних проєктів відбудови соціальної інфраструктури України в умовах фіскальних обмежень воєнного періоду. На основі аналізу динаміки державних видатків та співставлення потреб відновлення об’єктів інфраструктури (RDNA4) із можливостями Єдиного портфеля публічних інвестицій виявлено системний фінансовий розрив і обмеженість бюджетно-донорського ресурсу України. Обґрунтовано необхідність використання формалізованих механізмів фінансування. Запропоновано скоринг-модель, що інтегрує показники прямих витрат, потреб у відновлені, непрямих економічних збитків, соціально-демографічного навантаження інфраструктури у результативний бал пріоритизації. Її застосування створює передумови прозорого ранжування, узгодження регіональних потреб із національними пріоритетами та обґрунтованості розподілу інвестиційних ресурсів.</jats:p>