Abstract
<jats:p>В умовах переходу глобальної економіки до когнітивної фази розвитку генеративний штучний інтелект (ГенШІ) та сучасні агентні системи, як ключові технології загального призначення, стають рушійною силою, що змінює підходи до створення доданої вартості та формування конкурентних переваг підприємств. Метою статті є узагальнення, систематизація та теоретичне обґрунтування підходу до оцінювання ролі генеративного штучного інтелекту в підвищенні конкурентоспроможності підприємств. Ґрунтуючись на існуючих теоретичних підходах до розуміння конкурентоспроможності та її ознак, автором уточнено зміст цієї категорії в умовах широкого застосування ГенШІ та запропоновано доповнення моделі конкурентоспроможності О. Г. Янкового. У статті обґрунтовується доцільність виокремлення інноваційного потенціалу як внутрішньої характеристики конкурентоспроможності та стратегічних партнерств – як самостійної зовнішньої характеристики. На цій основі автор пропонує підхід, у межах якого впровадження технологій ГенШІ в діяльність підприємства розглядається на семи рівнях, згрупованих за чотирма контурами: управлінським, ринково-екосистемним, ресурсно-інфраструктурним та операційно-процесним. Для кожного із рівнів визначено потенційні ефекти від впровадження ГенШІ та їх зв’язок із клачиними ознаками конкурентоспроможності: рентабельністю, часткою ринку (сегменту) та ціновою еластичністю попиту. Практична значущість запропонованого фреймворку полягає в можливості використання його як теоретико-методологічної основи для подальших емпіричних досліджень, розроблення галузевих дорожніх карт впровадження технологій когнітивної обробки даних та прогнозування ефективності трансформаційних проєктів на підприємствах в умовах цифрової економіки.</jats:p>