Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз феномену політичної репутації держави в умовах кризових ситуацій і воєнних загроз з опорою на сучасний європейський досвід та український контекст. Політична репутація розглядається як багатовимірний стратегічний ресурс, що в періоди безпекових викликів істотно впливає на рівень міжнародної довіри, здатність держави залучати зовнішньополітичну, економічну й безпекову підтримку, а також на процеси внутрішньої суспільної консолідації. Обґрунтовується теза, що в умовах криз і воєн репутаційний капітал держави формується не лише завдяки традиційним інструментам дипломатії, а й через ефективну кризову комунікацію, інституційну спроможність, дотримання демократичних цінностей і стійкість політичних інститутів. У роботі розкрито особливості трансформації репутаційних практик у державах Європейського Союзу під впливом воєн, гібридних загроз, інформаційних атак, внутрішньополітичної нестабільності та глобальних криз. Проаналізовано роль державних інституцій, стратегічних комунікацій, публічної дипломатії та медійної політики у збереженні й посиленні позитивного міжнародного іміджу в умовах надзвичайних обставин. Окрему увагу приділено механізмам протидії дезінформації та формуванню довіри з боку міжнародних партнерів і громадян. Значне місце в дослідженні відведено українському кейсу, де політична репутація формується в умовах повномасштабної війни та активної євроінтеграційної динаміки. Визначено ключові ризики, виклики й можливості для розвитку репутаційного потенціалу України на міжнародній арені, а також окреслено значення адаптації європейських практик кризового управління репутацією. Впровадження європейського досвіду може стати важливим інструментом зміцнення позицій України на шляху до членства в Європейському Союзі. Отримані результати можуть бути використані в наукових дослідженнях, освітніх програмах, а також у практиці формування державної політики та стратегічних комунікацій в умовах сучасних викликів.</jats:p>