Abstract
<jats:p>Стаття присвячена інституційному аналізу функціонування вендінгових систем у різних соціально-економічних середовищах. Досліджено трансформацію моделей автоматизованої роздрібної торгівлі від класичної парадигми арбітражу трансакційних витрат у високорозвинених економіках до моделі інфраструктурної субституції в економіках, що трансформуються. На основі концепцій соціального капіталу П'єра Бурдьє та Роберта Патнема, інституційної теорії Дугласа Норта та теорії трансакційних витрат Рональда Коуза проаналізовано детермінанти успішності вендінгових систем. Емпіричний аналіз охоплює японську модель вендінгу як інституційний бенчмарк, європейські адаптаційні стратегії та український кейс вендінгу питної води як форми приватної компенсації інфраструктурних прогалин. Доведено, що в умовах низької вартості робочої сили та обмеженого соціального капіталу вендінгові системи можуть бути економічно ефективними лише за умови задоволення базових потреб населення та набуття ознак квазісуспільного блага. Результати мають значення для формування політики розвитку роздрібної інфраструктури та стратегій приватного інвестування в економіках, що трансформуються.</jats:p>