Abstract
<jats:p>У статті здійснено концептуалізацію міжнародних інтеграційних об’єднань як інституціональних механізмів концентрації та перерозподілу економічного впливу в глобальному просторі. Обґрунтовано гіпотезу, що сучасна інтеграція трансформується з механізму спільного розвитку в інструмент геоекономічного домінування, посилюючи нерівність між ядром і периферією. На основі неореалізму, неофункціоналізму, неоінституціоналізму та марксистських критичних теорій визначено ключові підходи до аналізу інтеграційних процесів. Побудовано типологію інтеграційних моделей за ступенем концентрації впливу та функціональною спрямованістю. Досліджено приклади ЄС, ІПШ, РВЕП і ЮСМКА, що ілюструють асиметрію через торгівлю, інвестиції і боргову залежність. Особливу увагу приділено Україні в контексті геоекономічної конкуренції після 2014 року. Висновки підкреслюють, що інтеграційні об’єднання стають інструментами економічної та політичної влади, пропонуючи нові перспективи для їх аналізу в глобальній економіці.</jats:p>