Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано доцільність оцінювання розвитку туризму через призму стійкості туристичних систем (екосистем), які залежать від макроекономічних параметрів, природно-кліматичних чинників, сезонності, транспортної доступності, якості сервісної інфраструктури та безпекових викликів. Метою дослідження визначено розвиток теоретичних підходів до оцінювання сталого розвитку екосистеми туризму з урахуванням інноваційних технологій, глобалізаційних процесів і воєнних ризиків. У межах результатів систематизовано наукові підходи до тлумачення поняття «сталий туризм» і підкреслено значення екологічного туризму як пріоритетного напряму, закріпленого як у позиції UN Tourism, так і у Стратегії розвитку туризму та курортів України на період до 2026 року. Запропоновано концепцію сталого розвитку туризму як сукупність атракторів: соціальної, бюджетної, економічної, виробничої, фінансової, екологічної та культурно-історичної складових. На основі аналізу умов 2022–2026 рр. показано, що повномасштабна війна й геополітична нестабільність зумовили суттєве скорочення діяльності на виїзних напрямах і різке зменшення кількості іноземних туристів, водночас актуалізувавши розвиток внутрішнього туризму в Україні як джерела наповнення бюджетів і забезпечення доступу населення до туристичних подорожей у межах країни. Зазначено, що дані TTDI за 2021 р. зібрані до початку війни, а з 2022 р. Україну вилучено з рейтингу через невідповідність показників умовам війни. Системно узагальнено законодавчі індикатори розвитку туризму та їх вплив на інституційну зрілість галузі, механізми державного управління, ліцензування, захист прав споживачів і формування екологічних обмежень. Розкрито зміст поняття «екосистема індустрії туризму» і акцентовано відмінність туристичних бізнес-екосистем від кластерів: концентрацію навколо ціннісної пропозиції, перетин екосистем і динамічні межі, що в Україні визначаються передусім безпековою ситуацією. Охарактеризовано ключові ознаки туристичної екосистеми України та систематизовано концептуальні підходи до інноваційної екосистеми туризму. Доведено, що штучний інтелект виступає системоутворювальним чинником інтелектуалізації взаємодії суб’єктів, персоналізації сервісів і підтримки рішень на основі даних; об’єднувальною рамкою підходів визначено сервісно-домінантну логіку спільного створення цінності.</jats:p>