Abstract
<jats:p>У сучасній цифровій економіці управління ІТ-проєктами є критичним фактором конкурентоспроможності, однак традиційні підходи до оцінювання їх ефективності, засновані на «залізному трикутнику» (час, бюджет, зміст), виявляються недостатніми в умовах високої динаміки, невизначеності та швидкого технологічного старіння. Ці підходи фокусуються на операційних «виходах», часто ігноруючи реальну цінність проєкту. Паралельно трансформація управлінських процесів під впливом штучного інтелекту (ШІ) вимагає переосмислення критеріїв ефективності та розробки нових метрик, здатних оцінити синергію людини та алгоритмів. Метою статті є подолання цього методологічного розриву шляхом розробки інтегрованої моделі оцінювання ефективності управління ІТ-проєктами з використанням ШІ. У статті проаналізовано еволюцію від традиційних підходів до сучасних концепцій, орієнтованих на цінність (Value-Based Management, Benefits Realization Management), а також специфіку ІТ-проєктів, що потребує фокусу на адаптивності, швидкості та якості процесу. Досліджено вплив ШІ на трансформацію критеріїв ефективності, зокрема зміщення акценту з точності планування на якість даних та швидкість реакції на алгоритмічні інсайти. В якості рішення запропоновано Інтегровану матрицю ефективності управління ІТ-проєктами (ІМЕУ) — тривимірну модель, побудовану на перетині осей: рівнів оцінювання (операційний, тактичний, стратегічний), етапів життєвого циклу (попередня оцінка, поточний моніторинг, підсумкова та відкладена оцінка) та типів показників (кількісні, якісні, предиктивні/гібридні на основі ШІ). Ця архітектура забезпечує системність та комплексність оцінки, дозволяючи аналізувати ефективність управління на будь-якому зрізі проєктної діяльності. Модель ІМЕУ дозволяє інтегрувати різнорідні дані: від об’єктивних кількісних метрик (наприклад, відхилення бюджету, швидкість команди) до якісних факторів (мораль команди, задоволеність клієнта) та прогностичних інсайтів, згенерованих ШІ (ймовірність ризиків, прогноз адаптації функцій). Практичне застосування моделі передбачає гнучкий вибір профілю метрик залежно від типу проєкту, необхідність балансу між рівнями оцінювання та динамічний аналіз трендів для проактивного управління. Наприклад, для стартапу критичними є тактичні метрики (затребуваність продукту), тоді як для корпоративного проєкту — стратегічні (ROI) та операційні (контроль процесів). Впровадження запропонованої моделі сприятиме підвищенню успішності ІТ-інвестицій, забезпеченню стратегічного вирівнювання проєктної діяльності з цілями бізнесу та ефективному використанню потенціалу штучного інтелекту в управлінні.</jats:p>