Abstract
<jats:p>У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування системи стратегічного контролю у фінансових установах в умовах зростання ринкової нестабільності, посилення регуляторного впливу та необхідності адаптації фінансового сектору України до стандартів Європейського Союзу. Актуальність теми зумовлена тим, що наявні механізми внутрішнього контролю часто мають фрагментарний характер і фокусуються на операційних процесах, залишаючи поза увагою моніторинг досягнення довгострокових стратегічних цілей. Метою роботи є обґрунтування концептуальних підходів до стратегічного контролю та розробка прикладних інструментів його реалізації у страхових компаніях. Методологічну основу дослідження склали методи системного аналізу (для розробки матриці стратегічного контролю), порівняння (для зіставлення планових і фактичних показників) та кейс-стаді. У роботі доведено, що стратегічний контроль, на відміну від операційного, має фокусуватися на зовнішньому середовищі, довгострокових трендах (мінімум 3–5 років) та своєчасному коригуванні стратегії, а не лише на виявленні порушень. Наукова новизна дослідження полягає у розробці уніфікованої матриці стратегічного контролю, яка структурує контрольні процедури за сімома ключовими напрямами: обсяги продажів, розвиток мережі, фінансова стійкість, ризик-менеджмент, клієнтський сервіс, комплаєнс та стратегічний маркетинг. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінювати ефективність управлінських рішень. Практичну апробацію інструментів здійснено на прикладі страхової компанії ПрАТ «УПСК». Аналіз виконання стратегічного плану за 2024 рік за допомогою розробленої матриці дозволив виявити 17 відхилень, серед яких: невиконання плану відкриття нових підрозділів, 44 скарги від клієнтів та випадки невідповідності внутрішніх документів нормативним вимогам. Виявлені відхилення стали підґрунтям не для адміністративних покарань, а для перегляду стратегічних цілей та оптимізації бізнес-процесів. Результати дослідження підтверджують, що ефективна система стратегічного контролю є критичним фактором забезпечення фінансової стійкості, конкурентоспроможності та сталого розвитку фінансових установ у динамічному середовищі.</jats:p>