Abstract
<jats:p>Стаття присвячена аналізу професійної інтеграції українських мігрантів у країнах Європейського Союзу в умовах повномасштабної війни. На основі опитування, проведеного серед українців працездатного віку, охарактеризовано соціально-демографічний портрет респондентів, структуру їхньої зайнятості, рівень відповідності між отриманою освітою та професійною діяльністю, а також ключові бар’єри та умови адаптації до ринку праці. Переважна більшість опитаних має вищу освіту і належить до економічно активної частини населення, що визначає високий людський потенціал мігрантів. Результати дослідження показали, що понад дві третини респондентів мають зайнятість у країнах перебування, здебільшого легальну та стабільну. Переважає повна зайнятість та довгострокові трудові договори, що свідчить про достатній рівень економічної інтеграції. Разом з тим простежується проблема надкваліфікації, коли фахівці з вищою освітою виконують роботу нижчого рівня складності, що вказує на наявність інституційних та мовних бар’єрів, процедурних обмежень щодо визнання кваліфікацій, а також структурної сегментації ринку праці. Більшість респондентів зазначили, що стикалися з труднощами адаптації, серед яких основними є мовний бар’єр, культурні відмінності, психоемоційне навантаження, а також невідповідність між наявними навичками та вимогами робочих місць. Хоча частка працівників, які перебувають у небезпечних або шкідливих умовах праці, не є домінуючою, її наявність свідчить про обмежені можливості вибору безпечних робочих місць. Важливою частиною дослідження стало виявлення міграційних намірів українців: значна частина мігрантів планує залишатися у країні перебування, тоді як рішення про повернення до України майже повністю залежить від безпекової та політичної ситуації, а не від умов зайнятості за кордоном. Це підтверджує, що професійна інтеграція має тісний зв’язок із макрополітичними факторами та не може розглядатися ізольовано від загального контексту війни. Отримані результати дозволяють глибше зрозуміти специфіку професійної інтеграції українських мігрантів у країнах ЄС та визначити чинники, які впливають на якість їхньої зайнятості. Зроблені висновки підкреслюють необхідність удосконалення політики визнання кваліфікацій, розширення доступу до мовних курсів, програм професійного розвитку та підтримки мігрантів у період адаптації. Запропоновані напрями подальших досліджень включають аналіз довгострокових кар’єрних траєкторій, оцінювання ефективності інтеграційних програм у різних країнах ЄС та вивчення впливу безпекових умов на міграційні рішення українців після завершення війни.</jats:p>