Abstract
<jats:p>У статті досліджено теоретико-методичні засади формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств на засадах кліматичної нейтральності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю трансформації стратегічного управління аграрними підприємствами в умовах реалізації цілей Європейської зеленої угоди та Паризької кліматичної угоди. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка концептуального підходу до формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, що інтегрує економічні та кліматичні цілі. Методичну основу дослідження становлять системний підхід, абстрактно-логічний метод. Проаналізовано еволюцію концепції стратегії розвитку підприємства та її специфіку в аграрному секторі. Обґрунтовано сутність кліматичної нейтральності як нової парадигми стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Систематизовано групи зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на формування кліматично орієнтованої стратегії. Науковою новизною є розроблена концептуальна модель формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств на засадах кліматичної нейтральності, що охоплює етапи діагностики, цілепокладання, вибору стратегічних альтернатив, розробки механізмів реалізації та моніторингу. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання менеджментом аграрних підприємств для стратегічного планування з урахуванням вимог декарбонізації. Визначено ключові етапи формування стратегії, що включають: діагностику вихідного стану підприємства з оцінкою вуглецевого сліду, формування стратегічних цілей відповідно до Паризької угоди та національних зобов’язань, вибір стратегічних альтернатив з урахуванням галузевої специфіки, розробку механізмів реалізації та систему моніторингу ключових показників ефективності (KPI). Обґрунтовано принципи формування стратегії розвитку на засадах кліматичної нейтральності, серед яких: системність, довгостроковість, адаптивність, інтеграція економічних і кліматичних цілей, орієнтація на стейкхолдерів, прозорість та управління ризиками. Виявлено особливості впливу зовнішніх чинників (ринкових, інституційних, технологічних, кліматичних) та внутрішніх чинників (ресурсний потенціал, фінансовий стан, управлінські компетенції) на процес стратегічного планування. Показано, що успішна реалізація стратегії кліматичної нейтральності потребує комплексного підходу, який враховує як регуляторні вимоги Європейської зеленої угоди, так і можливості отримання конкурентних переваг через участь у вуглецевих ринках та впровадження інноваційних технологій.</jats:p>