Abstract
<jats:p>У статті здійснено дослідження основних складових соціальної політики України. Автор обґрунтовує такі елементи сучасної соціальної політики як соціальна політика держави, регіону, міста, суб’єкта господарювання та індивіда. Аргументовано, що розвиток соціальної політики міста вимагає впровадження європейського досвіду нововведень у зв’язку зі стрімкої урбанізацією та додатковим нерівномірним розподілом вимушено переміщених осіб, що прийняли сучасні українські міста. Обґрунтовано, що таке соціальні інновації та наявні бар’єри щодо їх визначення. В матеріалах дослідження доведено, що шведський досвід соціальних інновацій демонструє, як технологічні рішення, орієнтовані на інклюзію, сталий розвиток і залучення громади, можуть підвищувати якість соціальних послуг та інтегрувати вразливі групи, слугуючи прикладом для модернізації соціальної політики українських міст і формування гнучкої системи соціального захисту. На основі дослідження шведського досвіду соціальних інновацій в роботі охарактеризовано основні нововведення, які сприяють підтримці й захисту всіх верств громадян. В роботі закцентовано увагу на моделі Barnahus у Швеції, яка є інноваційним європейським стандартом захисту дітей, що постраждали від насильства та об’єднує під одним дахом роботу поліції, суду, соціальних і медичних служб для комплексної допомоги без повторної травматизації; модель ефективно масштабується понад 26 країнах. Узагальнюючі результати, автор вважає, що перспективними соціальними нововведеннями є цифрові рішення у сфері соціальної політики, особливо автоматизація підтримки доходу; Welfare-технології та соціальні інновації через механізми соціальних інвестицій, що відкривають нові можливості підтримки вразливих груп населення. У своїй сукупності ці інновації взаємодіють, підсилюючи одна одну, що сприяє оновленню соціальної політики та підвищенню рівня добробуту населення.</jats:p>