Abstract
<jats:p>У статті з’ясовано, що правовідносини у сфері забезпечення формування та реалізації державної оборонної політики – це сукупність регламентованих нормами права суспільних відносин, які вникають між уповноваженими суб’єктами публічної влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також громадянами та інститутами громадянського суспільства з питань вироблення стратегії функціонування національного оборонного середовища, організації та контролю її виконання. Доведено, що міжнародно-правові відносини – це особливий тип суспільно-правових відносин, які виникають між спеціальними суб’єктами: державами та їх вищими органами влади, міжнародними організаціями, державними утвореннями та націями. В таким відносинах знаходять своєї реалізації глобальні інтереси пов’язані із: міжнародним співробітництвом країн у вирішенні якихось питань; створенням нових світових утворень політичного, економічного або військового змісту, наприклад, Європейський Союз, НАТО тощо; формуванням загальноприйнятих одночасно декількома державами стандартів і гарантій захисту прав та свобод людини і таке інше. Узагальнено, що у сфері забезпечення формування та реалізації державної оборонної політики мають місце три ключові групи суспільно-правових відносин: адміністративні, цивільно-правові та міжнародні. Їх виникнення зумовлено загальною адміністративною діяльністю суб’єктів владних повноважень із виконання покладених на них завдань і функцій, а також вступом у договірні та міждержавні зв’язки з метою вирішення специфічних питань розбудови ефективної системи національної оборони. При цьому, як вагомий недолік, слід відмітити фрагментарність правового регулювання перелічених груп правовідносин. Його основу становлять розрізнені нормативні документи, в той час як в положеннях головного нормативного акту, Закону України «Про оборону України», багатоманітність суспільно-правових зв’язків у досліджуваному оборонному секторі жодним чином не освітлюється. </jats:p>