Особливості клінічного стану та результатів інструментально-лабораторного обстеження пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю різних фенотипів в умовах реальної клінічної практики, Features of the clinical condition and results of instrumental and laboratory examination of patients with chronic heart failure of different phenotypes in real clinical practice

<jats:p>Мета роботи – визначити відмінності факторів ризику, супутніх захворювань, лабораторних маркерів, ехокар­­діо­­графічних параметрів та показників добового моніторування ЕКГ в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (СН) залежно від систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ).Матеріали і методи. У дослідження залучено 103 пацієнти із СН віком у середньому (66,7±0,9) року, серед них було 85 (82,5 %) чоловіків та 18 (17,5 %) жінок. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи залежно від показника систолічної функції ЛШ: в групі зниженої фракції викиду ЛШ (СНзнФВ) було 25 (24,3 %) осіб, в групі помірно зниженої фракції викиду ЛШ (СНпзнФВ) – 48 (46,6 %) пацієнтів; в групі збереженої фракції викиду ЛШ (СНзбФВ) – 30 (29,1 %) осіб. Пацієнтам проведено збір анамнезу, загальноклінічне обстеження, ЕКГ, ехокардіографію (ЕхоКГ), добове моніторування ЕКГ (ДМ ЕКГ), визначено лабораторні показники – загальний аналіз крові, рівні глікемії, глікозильованого гемоглобіну, ліпідів, креатиніну, калію сироватки, тиреотропного гормону, N-кінцевого фрагмента мозкового натрій­­уретичного пропептиду, виконано статистичну обробку даних.Результати. Виявлено, що пацієнти із СНзнФВ частіше мають в анамнезі ішемічну хворобу серця (ІХС) (76 %), цукровий діабет (ЦД) (24 %) та постійну форму фібриляції передсердь (ФП) (36 %) порівняно з пацієнтами із СНзбФВ  – 43,3; 6,7 та 6,75 % відповідно (р&lt;0,05). Водночас пацієнти з різними фенотипами СН не відрізняються за частотою виявлення гіпертонічної хвороби (ГХ) 3-го ступеня, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пароксизмальної форми ФП та стабільної стенокардії ІІІ функціонального класу. В осіб групи СНзнФВ частіше спостерігали стеноз стовбура лівої або правої коронарної артерії (22,7 %) та ураження кількох коронарних артерій (63,6 %), на відміну від пацієнтів із СНзбФВ (р=0,004 та р=0,03 відповідно). В групі СНзбФВ частіше відзначали гемодинамічно значуще ураження передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії – 47 % (р=0,05). В обстежених із СНзнФВ виявлено більш значущі порушення функції нирок, а саме вищий рівень калію сироватки – (4,6±0,1) ммоль/л (проти (3,93±0,1) в групі СНпзнФВ, р=0,007) та нижчий показник розрахованої швидкості клубочкової фільтрації (52,7±2,7) мл/хв (проти (72,4±3,6) мл/хв в групі СНзбФВ, р=0,02). За даними ДМ ЕКГ більша схильність до синусової тахікардії виявлена в групі СНзнФВ – мінімальна частота серцевих скорочень (ЧСС) в активний час становила 69,4±2,1 за 1 хв проти 46,2±2,0 в групі СНпзнФВ (р=0,0001) та 55,1±2,5 у групі СНзбФВ (р=0,007). Мінімальна ЧСС уночі була найвищою в осіб із СНзнФВ – 69,6±2,7 за 1 хв; в групі СНпзнФВ вона становила 49,7±3,1 за 1 хв (р=0,007); у групі СНзбФВ – 52,5±2,7 за 1 хв (р=0,0009).Висновки. Виявлено, що пацієнти усіх фенотипів СН, котрі лікуються амбулаторно, отримують недостатню базисну терапію, зокрема інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу отримують лише 15,5 % пацієнтів, а терапію петльовими діуретиками – загалом 66,6 % без статистично значущої відмінності між групами, що свідчить про частіше використання симптоматичної, а не патогенетичної і прогнозомодифікувальної терапії. Ця проблема потребує глибокого аналізу причин і виявлення факторів, які перешкоджають повноцінному впровадженню сучасних стратегій лікування.</jats:p>