Abstract
<jats:p>Стаття присвячена теоретичному аналізу психологічного феномену невизначеної втрати та особливостей психологічної адаптації людини в умовах тривалої невизначеності. У роботі розглядаються сучасні наукові підходи до дослідження втрати, тривоги та невизначеності, а також пропонується нова концептуальна модель – «Серце невизначеності». У статті аналізується взаємозв'язок психологічних реакцій людини з процесом адаптації до невизначеної втрати. На основі аналізу праць представників психології втрати, екзистенціальної філософії та сучасних досліджень невизначеності показано, що переживання невизначеності має складну динамічну структуру, тобто, невизначена втрата є складним психологічним феноменом, який порушує процес завершення переживання втрати та ускладнює адаптацію людини. Запропонована модель «Серце невизначеності» дозволяє розглядати переживання невизначеності як динамічний процес психологічної регуляції, у межах якого можливі різні напрями адаптації. Основна ідея статті полягає у розгляді переживання невизначеної втрати як динамічного психологічного процесу, у межах якого психіка людини може спрямовуватися у різні напрями адаптації. Запропонована модель описує чотири основні психологічні вектори реагування: особистісне зростання, збереження психологічного зв’язку з об’єктом невизначеності, депресивне занурення та уникнення переживання.</jats:p>