Abstract
<jats:p>У статті проведений аналіз задоволеності шлюбно-сімейними стосунками подружжя, зокрема, його залежності від розподілу ролей між партнерами, емоційної компетентності партнерів, можливості розробки адекватних психотерапевтичних заходів допомоги сім’ї. Доведено, що задоволеність шлюбом має певну залежність від розподілу ролей та емоційної компетентності. Чим адекватніше здійснюється розподіл ролей між партнерами, присутнє спілкування, тобто, чим більше їх цей розподіл влаштовує, тим вищою є задоволеність шлюбом. При цьому слід зауважити, що чоловіки продемонстрували задоволеність шлюбом, як і задоволеність розподілом ролей, вищими ніж жінки. Узагальнені результати показали, що більшість подружніх пар мають потенціал до подальшого вдосконалення своїх взаємин через підвищення емоційної відкритості, розвиток емпатії та удосконалення комунікативних навичок. Визначено, що більшість респондентів мають середній рівень емоційної згуртованості, що свідчить про здатність подружжя підтримувати спільність і взаємоповагу, але водночас демонструє наявність окремих труднощів у досягненні повної емоційної відкритості. Виявлено, що майже половина респондентів характеризуються середнім рівнем рольової гнучкості, що вказує на прагнення більшості пар до адаптивності, однак не завжди – до глибокого розуміння індивідуальних особливостей партнера. Це може свідчити про певну стереотипність у сприйнятті подружніх ролей або недостатню емоційну рефлексію. Засвідчено, що у більшості респондентів наявний середній рівень сформованості рольової структури, що означає загалом узгоджену, але не повністю стабільну систему сімейних ролей. Отримані у процесі дослідження результати можуть бути ефективно використані в практиці консультування пар, які беруть шлюб, з метою прогнозування факторів ризику, а також запобігання чи корекції дезадаптованості молодих партнерів та в роботі з кризовими родинами.</jats:p>