Abstract
<jats:p>У статті представлено порівняльний аналіз лінійних та нелінійних моделей горювання, що відображає концептуальну трансформацію у сфері психології втрати. Автори порівнюють традиційні фазові підходи (Е. Ліндеман, Е. Кюблер-Росс, Дж. Боулбі, та ін.) із сучасними нелінійними концепціями (М. Штробе та Г. Шута, С. Рубіна, Л. Мачін, С Рубіна та ін.). Зокрема детально розглянуто модель дуального процесу М. Штробе та Г. Шута (1999), двоколійну модель С. Рубіна (1981), модель траєкторії резильєнтності Дж. Бонано, модель «Діапазон реакцій на втрату» Л. Мечін. Визначено переваги те недоліки як лінійного так і нелінійного підходів до горювання. Особливу увагу приділено епістемологічному зсуву в бік визнання унікальності та варіативності. Підкреслено, що сучасна підтримка людини у горюванні базується на легітимізації варіативності переживань та відмові від універсальних етапів горювання.</jats:p>