Abstract
<jats:p>Мета статті — проаналізувати способи функціонування українських народних музичних інструментів у сучасному естрадному мистецтві; виокремити головні форми й моделі їх використання, естетичні принципи адаптації до нових жанрів і технічних умов, проілюструвати це на прикладах актуальних виконавців і творчих колективів. Результати дослідження. Досліджено творчість українських поп-рок-фолк-гуртів, які демонструють різні моделі інтерпретації народного інструмента: як тембрового знака (Onuka, Yuko); як енергетичного рушія (Go_A, DrymbaDaDzyga); як наративного маркера (Dakh Daughters); як сакрального або символічного засобу (ДахаБраха); як стилістичної домінанти у формі імпровізації (Бурдон, The Doox). Наукова новизна: здійснено поглиблений порівняльний аналіз творчості сучасних українських поп-рок-фолк-формацій, що дозволило констатувати різноманіття підходів до фольклору у XXI ст., де народні інструменти можуть звучати як частина глибокого сенсового проєкту (Onuka); як рухова енергія народної культури (Go_A); як пульс живої традиції (The Doox); як ознака національного вуличного стилю (Kalush Orchestra). Висновки. Народні інструменти у ХХІ ст. набувають нового контекстуального значення як модерний складник національного звуку. Майстерне використання автентичних інструментів дозволило українським музикантам сучасних поп-рок-фолк-гуртів перетворити українську традицію на актуальний художній код світового масштабу. Українські народні музичні інструменти відіграють значну роль у формуванні нового естетичного й культурного образу сучасного естрадного мистецтва: в синтезі з електронікою, роком, попмузикою й театральними формами вони утверджуються як сучасні, актуальні, багатофункціональні засоби виразності.</jats:p>