Abstract
<jats:p>У статті здійснено порівняльний аналіз використання цифрових інструментів та технологій в інклюзивній мистецькій освіті України та Великої Британії. Актуальність дослідження зумовлена активною цифровізацією освітнього простору, розвитком асистивних технологій та необхідністю забезпечення рівного доступу до мистецької освіти для дітей і молоді з особливими освітніми потребами. У роботі проаналізовано нормативно-правові засади впровадження цифрових рішень у системах освіти обох країн, визначено особливості державної підтримки цифрової трансформації та інклюзивних практик. Окрему увагу приділено застосуванню адаптивного програмного забезпечення, платформ дистанційного навчання, цифрових музичних інструментів, технологій доповненої та віртуальної реальності, а також інтерактивних засобів візуалізації у процесі викладання музики, образотворчого мистецтва, театру та медіамистецтва. Розглянуто роль цифрових технологій як інструменту компенсації функціональних обмежень, розвитку творчого потенціалу та формування соціальних компетентностей здобувачів освіти. У результаті порівняльного аналізу встановлено, що у Великій Британії цифрові інструменти системно інтегровані в інклюзивну освітню політику та підтримуються на рівні державних програм і грантових ініціатив, тоді як в Україні цифровізація інклюзивної мистецької освіти перебуває на етапі активного становлення та потребує подальшого нормативного й ресурсного забезпечення. Водночас український досвід характеризується гнучкістю впровадження інновацій та зростанням ролі громадських і волонтерських ініціатив. Зроблено висновок, що ефективне використання цифрових технологій у мистецькій освіті сприяє розширенню освітніх можливостей осіб з інвалідністю, підвищує якість навчального процесу та формує передумови для розвитку інклюзивного культурного середовища. Перспективами подальших досліджень визначено розроблення міждержавних програм співпраці та адаптацію успішних британських практик до українського освітнього контексту.</jats:p>