Abstract
<jats:p>У представленому дослідженні здійснено комплексне теоретичне обґрунтування методологічних стратегій, що забезпечують якісну трансформацію професійної підготовки педагогів початкової ланки відповідно до стандартів інклюзивного дизайну. Метою роботи є розробка та обґрунтування системи критеріїв оцінювання готовності вчителів до створення інклюзивного освітнього середовища в умовах НУШ. У ході роботи проаналізовано сучасний стан підготовки фахівців та виявлено методологічний розрив між теоретичними знаннями випускників і їхньою здатністю розв’язувати практичні кейси. Процедура дослідження базувалася на синтезі системного, компетентнісного та діяльнісного підходів із використанням методів анкетування та експертних оцінок. Методикою передбачено вивчення здатності вчителя до превентивного планування занять, що виключає необхідність адаптації матеріалів «постфактум». У статті окреслено головні вектори оновлення професійного профілю вчителя, де функція педагога виходить за межі простої інтеграції дитини з особливими освітніми потребами. Фундаментом цієї нової парадигми виступає інклюзивний дизайн, який вимагає від фахівця відмови від «реактивної» моделі викладання. У межах дослідження визначено сукупність критеріїв оцінювання, серед яких ключовими є мотиваційний, когнітивний, стратегічний та рефлексивний компоненти. Результати свідчать, що критично важливою є стратегічна компетентність – уміння прогнозувати бар’єри та закладати гнучкість у навчальний процес на етапі проєктування. Доведено ефективність впровадження інноваційних інструментів, зокрема технологій дизайн-мислення з акцентом на емпатії та швидкому прототипуванні рішень. Дослідженням встановлено, що найбільші труднощі майбутні вчителі відчувають під час переходу від абстрактних принципів до щоденного планування уроків. Доведено, що філософія інклюзивного дизайну має бути інтегрована в усі фахові дисципліни методичного блоку для виховання вчителя нового типу. Система критеріїв дозволяє оцінити здатність педагога пропонувати учням множинні способи сприйняття даних та різні варіанти активності. Наукова новизна полягає в удосконаленні діагностичного інструментарію оцінювання готовності до інклюзії через призму універсального дизайну навчання. Вперше обґрунтовано необхідність оцінки «гнучкості» педагогічного проєктування як окремого показника професійності. Практична значущість результатів полягає у створенні прикладних методичних рекомендацій для закладів вищої освіти щодо моніторингу якості підготовки студентів. Розроблена система критеріїв може бути використана під час атестації педагогів для виявлення рівнів їхньої інклюзивної компетентності. Матеріали дослідження сприяють подоланню інертності системи освіти, де інклюзія часто вивчається лише як факультативний додаток. Запропоновані кейс-технології дозволяють майбутнім вчителям відпрацьовувати навички створення варіативних дидактичних матеріалів ще під час навчання. Використання розроблених рівнів оцінювання допомагає адміністрації шкіл формувати індивідуальні плани професійного розвитку працівників. Запровадження такої системи забезпечує створення безбар’єрного простору, адаптованого до антропологічних характеристик кожного учня. Резюмуючи, визначено, що подальшого вивчення потребує розробка чітких цифрових інструментів автоматизованого оцінювання інклюзивних навичок. Дана робота є вагомим внеском у розвиток методології підготовки педагогів нового покоління для інклюзивної початкової школи.</jats:p>