Abstract
<jats:p>Автор статті аналізує відомий роман ніжинського письменника Віктора Абузярова – переможця конкурсу «Коронація слова». Головне завдання дослідження полягає в тому, щоб оприявнити різні рівні художнього зобра ження – реалістичний та алегоричний. За версією дослідника, текст роману, написаний на матеріалі ніжинських подій 40-х років ХХ століття, включає в себе критику сталінізму, яку письменник втілює двома способами. По-перше, він створює безпосередні картини життя мешканців провінцій ного містечка, демонструє, що повоєнне суспільство перебуває в кризово му стані. Це підтверджено зображенням крайньої бідності, психологічного пресингу з боку влади, постійною загрозою бути репресованим, відсутністю політичних та економічних свобод, які прості люди намагаються долати, щоб забезпечити собі хоча б елементарне існування. Проте роман цікавий ще однією стороною, яку можна вважати прихованою. Важливо бачити в художньому тексті алегоризм, виражений з допомогою цілого ряду персо нажів та сцен. У першу чергу це стосується образів лейтенанта Олек сандра Салоника, який на своєму мікрорівні уособлює основні риси сталінізму, а також хлопчика Жені Таранова – алегоричного втілення гуманістичних та християнських цінностей. Названі персонажі наділені відповідними ознаками й властивостями. Салоник – цинічний убивця, який разом із тим має демонстративний тип поведінки, виступає як людина афіша, що суголосно з жорстокою сутністю та самопрезентацією сталі нізму. Женя Таранов наділений янголоподібністю, «божественним» голосом. Його фізичні та психологічні риси змодельовано за принципом максималь ної ідеалізації героя. У романі він виступає жертвою. Смерть Жені – авторський спосіб підкреслити людиноненависність, нехтування гуманістичних та християнських цінностей радянським тоталітаризмом, основні ознаки якого сконцентровані в образі Олександра Салоника. Крім того, відтінок алегоричності є і в багатьох другорядних персонажів, що представляють радянську людину в умовах репресивної дійсності.</jats:p>