Abstract
<jats:p>Статтю присвячено аналізу природи, причин та особливостей конфліктів у закладах вищої освіти, які функціонують у складних умовах соціальних трансформацій, цифровізації, академічної мобільності та зростання автономії здобувачів освіти. Розглянуто традиційні підходи до врегулювання конфліктів у ЗВО, зокрема адміністративні, дисциплінарні, педагогічні моделі впливу. Визначено їхні переваги та обмеження з урахуванням сучасних соціальних, психологічних та організаційних викликів. В науковому середовищі активно досліджуються різні аспекти медіації в працях вітчизняних та зарубіжних науковців, але при цьому недостатньо уваги направлено на освітнє середовище, в якому формується правосвідомість та правова культура молоді. Саме тому особливу увагу приділено медіації як одній із найперспективніших технологій управління конфліктами, що базується на цінностях діалогу, партнерства, поваги та ненасильницького спілкування. Визначено види конфліктів, які можуть бути врегульовані за допомогою медіації в освітньому процесі. Проаналізовано можливості впровадження медіації в освітніх структурах як інструменту запобігання конфліктам між студентами, викладачами та адміністрацією. Узагальнено міжнародний досвід діяльності медіаційних центрів у ЗВО та окреслено перспективи розвитку цього напряму в Україні. Стаття містить аналіз чинних нормативних засад розвитку медіації в Україні, окреслює можливості інтеграції медіації в систему освітнього управління, а також формує висновки щодо перспектив адаптації медіаційних інструментів для українського освітнього контексту. Визначено, що єдиного рекомендованого механізму впровадження інструментів медіації в освітній процес поки не існує та запропоновано певні етапи такої діяльності. Визначено, що медіація сприяє формуванню культури довіри, академічної доброчесності та партнерства, що є ключовими для сучасного університетського середовища.</jats:p>