Abstract
<jats:p>У статті досліджується соціально-гуманітарний вимір формування образу науково-технічного прогресу в Україні через призму розвитку військової техніки та цифрових технологій у 2019 – 2022 роках. Цей період розглядається як визначальний етап побудови цифрового та технологічного фундаменту держави, що поєднав модернізацію оборонної промисловості, розвиток військових IT-систем і електронних сервісів державного управління, а також активну участь громадян у технологічних ініціативах. Особлива увага приділяється ролі цифрових платформ та інновацій у формуванні національної ідентичності, суспільної солідарності та довіри до державних інституцій, а також у підвищенні міжнародного престижу України. Аналізуються ключові напрямки модернізації оборонної промисловості, створення нових зразків озброєння й військових систем, участь науково-дослідних установ у розробці технологічних рішень із практичним застосуванням у сфері оборони. Досліджується, як цифрові трансформації та розвиток інфраструктури державних інформаційних систем забезпечували безперервне функціонування держави в умовах економічних, політичних та безпекових викликів, формуючи уявлення про Україну як інноваційну та технологічно спроможну державу, здатну брати участь у міжнародних технологічних проектах і партнерствах. Висвітлюється також соціокультурний та освітній контекст розвитку науково-технічного потенціалу: роль академічної культури, підготовки кадрів у закладах вищої освіти, активності молоді в наукових дослідженнях і інноваційних проєктах. Взаємодія технічних, соціальних і гуманітарних чинників у 2019 – 2022 роках сформувала комплексний образ українського науково-технічного прогресу, який став основою для стійкості держави під час воєнних загроз та підвищення її міжнародного іміджу, демонструючи ефективність поєднання технологій, науки та громадянської активності у формуванні сучасної моделі розвитку країни.</jats:p>